Скарбниця Коломийського часу
Понад пів століття коломияни жили за московським часом, вже 18 років живуть за київським. Ще пам’ятають мої земляки і австрійські і польські часи. Правда не в багатьох були тоді годинники і жили собі люди за місцевим часом. Сільські газдині ще за радянської доїли корови за місцевим, ну не хотіли годувальниці давати добре молоко за московським часом.
Минулися ті часи. Та пам’ять при них жива. Вона зберігається в речах, фотографіях і документах епохи. Скарбницею коломийського часу є Музей історії міста Коломиї, створений у 1990 році, фактично розвивається в єдиному форматі з розвитком новітньої історії і держави, і міста. Під час непомітна кожному, діяльність музею спрямована на відродження і розвиток культури української нації та культур національних меншин, які проживають в Коломиї, на реалізацію прав громадян на доступ до культурних цінностей і історичної спадщини.
У березні 1990 року сектор інформації Ради Міністрів УРСР через газету “Червоний прапор” повідомляв про те, що Рада Міністрів УРСР прийняла постанову про створення Музею історії міста Коломиї: “Цей край уславив себе ще антифеодальними селянськими та опришківськими вступами (тут діяв зі своїми загонами легендарний Олекса Довбуш), давнім розвитком ремесел, освіти й культури. З Коломиєю тісно пов’язані життя і діяльність революціонерів-демократів І.Я.Франка, М.І.Павлика, О.С.Терлецького, відомих літераторів Мирослава Ірчана та П.С. Козланюка, композиторів А. Кос-Анатольського, Д.В.Січинського. Створення музею - значна подія в культурному житті міста, яке наступного року відзначатиме своє 750-річчя. Цей культурно-освітній заклад стане своєрідним центром усієї роботи по збереженню, вивченню та популяризації пам’яток історії, культури й архітектури Прикарпаття.”
З великою радістю, як і всі коломияни, сприйняв цю звістку відомий свого часу краєзнавець та один з ініціаторів створення музею Петро Юхимович Сегал “Нарешті багаторічна боротьба коломиян дала свої результати, писав він у черговому числі «Червоного прапора”, - хочеться згадати добрим словом тих ветеранів, які з перших днів допомагали збирати експонати, відомих краєзнавців Білинкевича І.О., Куника Я.М., Проскурняка М.В., Юраха М.Ю., Братівника Д.Ю., Приймачука Б.І., а також вже покійних Стасюка В.М. і Яворського С.М.Тепер справа створення музею закономірно перейшла в руки молодих. Там працюють троє наукових працівників під керівництвом М.М. Арсака, яким під силу завершити розпочату нами роботу і відкрити в строк музей.”
Всіляку підтримку ми мали зі сторони директорки Коломийського музею народного мистецтва Гуцульщини Ольги Андріївни Кратюк, яка також була одним із ініціаторів створення музею.
Перипетії назви і місцезнаходження, профілю, і тематичної, чи навіть ідеологічної спрямованості фондової і майбутньої експозиційної збірки були різні і навіть до певної міри драматичними. Коли на одному з будинків П.Ю.Сегал вивісив вивіску “Музей історії міста Коломиї” поступила команда зняти, бо “немає в Коломиї історії” є революційна, бойова і трудова слава і такий має бути музей. Тай сьогодні, через 15 років однодумці тих спеціалістів з минулого не дають спокійно розвиватися музею. І сьогодні муляє очі вивіска. А може не вивіска, а історична правда, яку через тематичні і постійні експозиції показує музей? Та ні панове товариші, буде і вивіска на цьому будинку і музей в ньому, що відповідатиме вивісці.
Адже вже у липні 1990 року ще не маючи ні свого приміщення, ні штату працівників, музей організував першу тематичну експозицію "Над Прутом моя Коломия", яка експонувалась в дні Собору Духовної України, що впроходив у місті. Музей взяв свій початок в дні набільшого енергетичного потоку нашої української історії і культури в благословенному місці під Карпатами.
Вже згодом, отримуючи в тимчасове користування то одне то інше приміщення, музей поряд з пошуковою роботою організовує виставки та тематичні експозиції серед яких "У Москві ГКЧП - у Коломиї свято"; "Репресована історія" (фоторозповідь про коломиян учасників боротьби за незалежність України в умовах фашистської окупації та сталінських репресій); "Внесіте прапор вільної держави" державна символіка України. Історія, сучасність, майбутнє; "Вибори за Австрії, Польщі, СРСР. На зустріч виборам в Україні" ; "Благословляю і молюсь" до 50 річчя з дня смерті Митрополита Андрея Шептицького; "Через терни до утвердження церкви", присвячена 400-річчю Берестейської Унії ; "Борці за волю нації" про коломиян учасників підпілля ОУН-УПА. Актуальність і значення яких на той час була незаперечною.
За головування в міській ратуші міського голови Ігоря Довганюка та при допомозі голови Конгресу української інтелігенції Коломийщини Ольги Руданець (тоді помічника міського голови) у 1997 році Музей історії міста Коломиї одержав у постійне користування найкращий будинок в місті по вулиці Романа Шухевича 80.
Будинок на розі тепершніх вулиць Романа Шухевича та Лесі Українки бачив і пережив багато. Тут в будинку повітової ради вирішувались питання розвитку і міста і навколиніх сіл, тут приймались важливі рішення в часи ЗУНР Теодором Примаком. У кімнаті, де працював у свій час Теодор Примак – тепер експозиція “Коломия і Габсбурги”. Тут в інтер”єрі міської кімнати на видному місці австрійський імператор Франц Йосиф, котрий відвідував Коломию двічі і його наступник, Архикнязь ( а згодом і останній імператор Австро-Угорщини) Кароль Франц Йосиф з дружиною Зитою, які в 1912 році жили в Коломиї і чекали народження ще одного наслідника роду Габсбургів (а тепер главу дому) Отто фон Габсбурга.
Для відтворення інтер’єру використано багато меморіальних речей, які пов’язані з видатними особами того часу. Перед каміном (до речі зложеним з кахлів пічки яка була в цій кімнаті з початку ХІХ ст.) крісло в якому відпочивав Іван Франко, навідуючись до родини Кузьмів в Коломиї, тут же бюрко Ореста Кузьми, портрет, підручник міжнародної мови “Есперанто”, написаний Орестом Кузьмою, професором Коломийської гімназії (розповіді про історію якої, відведено окрему кімнату музею) , відомим есперантистом . На столику для кави цукерниця , яка належала відомій актрисі Іванні Біберовичевій. Рояль матері відомого коломийського лікаря Паляниці. На столику прикрашеному інкрустованою різними породами дерева “зіркою Давида” кілька примірників книжок виданих в Коломиї в 1902-1912 рр.
А портрети цісаря Франца Йосифа, Архикнязя Карла і Архикнягині Зити також оригінальні, ті що багато років зберігались в оселях коломиян поряд з портретами Т.Шевченка та І.Франка.
З цікавістю розглядають відвідувачі шляпу державного чиновника австрійської адміністрації. От якби наші чиновники ходили в таких!
Сьогодні у 18 експозиційних залах та фондових і службових приміщеннях живе коломийський час в фотографіях, документах, меморіальних речах і речах побуту городян, більше 20 тисяч одиниць збереження. Від першої літописної згадки 1241 року і до сьогодення.
Мандрівка залами музею захоплююча і не повторює побачене в інших музеях такого профілю краю.
Експозиції створюються в міру комплектування фондів матеріалами, що дають можливість в повній мірі висвітлити окремо взяту тему. Якщо ви відвідаєте музей то відкриєте для себе такі сторінки історії Коломиї як “Німецькі колонії Коломиї”; “Освіта Коломиї кінця ХІХ - першої половини ХХ ст.ст.”; “Економіка і торгівля міста в ХІХ –ХХ ст.”; “З історії єврейської громади міста ”; “З історії українських етнічних земель сучасної Польщі до 1944 року” і інші.
Відзначаючи Міжнародний день музеїв цього року перед коломиянами і гостями міста відчинили свої двері ще дві тематичні експозиції. Це “Органи влади краю ” та “Коломия і Габсбурги”.
Від діяльності органів влади великою мірою залежало життя Коломиї. В експозиції представлено матеріали про періоди, коли територія Галичини належала до Австро-Угорщини і Польщі. Але незалежно від того, наскільки успішно вони працювали, коломияни завжди були патріотами свого міста, тому даний розділ експозиції розпочинає вірш пароха Коломиї середини ХІХ ст. о. Луки Данкевича “Що своє, то своє”. В ньому описано, як гуцули в складі австрійського війська під час наполеонівської війни потрапили в Париж. Коли вони оглянули це прекрасне місто, їх запитали про враження про нього. Вони відповіли, що хоч Париж гарний, але Коломия таки краща.
Після першого поділу Польщі в 1772 р. Червона Русь, до якої належала і Коломия, стала складовою частиною Австрійської імперії.
Тричі намісником цісаря в Галичині був Агенор Голуховський. Коломийський часопис “Руская Рада ” за 1875 р. писав, що він був запеклим українофобом. А його наступник граф Альфред Потоцький лояльніше відносився до українців, зате був невмілим керівником не лише на посаді намісника, а й на інших високих постах, які займав, та був у добрих стосунках з цісарем. Однак мав одну дуже добру рису, яка затьмарювала недоліки – це велика гідність. Сучасники пишуть, що всі бачили його гідність і честь, а не помічали недолугого керівництва.
Внаслідок революційних подій, які ввійшли в історію під назвою “весна народів” в Галичині відбулися важливі події. 22 квітня 1848 р. Галицьке губернське управління оголосило циркуляр про скасування панщини з 15 травня. Це затверджено цісарським указом від 7 вересня 1848 р. А 2 травня 1848 р. у Львові створено першу політичну організацію галицьких українців Головну Руську Раду, мета якої – оборона національних, політичних, культурних прав українського народу в Галичині. Установче засідання Коломийської Руської Ради відбулося в магістраті 8 червня 1848 р. в день відзначення громадськістю Коломийщини скасування кріпацтва після урочистого Богослужіння і промови Миколи Верещинського. До Ради обрано 10 членів, серед яких о. Іван Озаркевич, парох Коломиї, театральний діяч, о. Йосафат Кобринський, парох Мишина, ініціатор і головний фундатор будівництва Народного дому в Коломиї, Микола Верещинський, директор головної міської школи, меценат, спонсор видання альманаху “Русалка Дністрова”, К. Блонський, Г. Боднар, С. Лесюк. Про це розповідають портрети і документи експозиції.
Зокрема експонується лист Головної Руської Ради до Коломийської Ради про збір підписів за поділ Галичини на польську і українську, датований 1848 р.
До місцевого самоврядування і в роки Австро-Угорщини і за часів Польщі належали міська рада, як постановляючий, та магістрат, як виконавчий орган. Магістрат Коломиї знаходився в ратуші. Коломийська ратуша не завжди мала такий вигляд, як на листівці початку ХХ ст.
Раніше в центрі великої ринкової площі, яка займала сучасні площі Відродження і Шевченка височіла дерев’яна ратуша, про точний вигляд якої не збереглося ніяких відомостей чи малюнків. Ця ратуша, як і всі дерев’яні будинки Ринку згоріли внаслідок масштабної пожежі, що охопила весь центр міста в 60-их роках ХІХ ст. Після цього ратушу відбудовано в куті ринкової площі уже в 1877р.
В експозиції експонуються фото радників магістрату різних років, зокрема Івана Стадниченка, радника в 1902 р., підприємця; Олександра Кульчицького, д-ра, громадсько-політичного діяча, радника в 1902 р.; Михайла Білоуса (24.10.1838-8.03.1913), громадсько-політичного і культурно-освітнього діяча, засновника перших українських друкарні та видавництва в Коломиї, працівника магістрату поч. ХХ ст. Є документ з підписом М. Білоуса, а також підписами інших радників д-ра Зеновія Левицького, першого директора новозбудованого шпиталю, І. Стадниченка. На іншому фото представлено магістратських працівників 20-их років ХХ століття. В центрі бурмістр Кароль Балицький , біля нього перший його заступник, відомий гончар Ігнатій Патковський, Леон Функенштейн, голова єврейської громади міста, Олександр Печерський, секретар міської ради. Працівників магістрату представляють і фото, зроблені під час повітового з’їзду комітету робітників, що відбувався в ратуші 10 квітня 1938 р. та з’їзду ґмінних секретарів краю у Львові 26 червня 1932 р.
Експозиція включає і деякі документи, укладені і завірені магістратом: сертифікат приналежності Ореста Кузьми, пізнішого професора гімназії, до громади м. Коломиї, виданий 9.02.1921 р. , посвідчення особи для пересування в межах Польщі Савчинської Каміли від 21.12.1921 р., для виїзду за кордон Григорців Марії (1929 р.), службове посвідчення Твердохліба Миколи, капрала пожежної сторожі, видане 30.05.1932 р. , свідоцтво, видане магістратом у справі Арі Лейба Ліхтена. Коломия, 9.05.1906 р. і т. інш.
Особливий інтерес представляє книга почесних громадян міста Коломиї, започаткована магістратом в 1846 р. В ній є записи про присвоєння цього звання людям, які займали певні посади в місті і ймовірно немало зробили для користі самого міста – професори гімназії, староста, маршалки повітової ради та ін. Але звання почесного громадянина було присвоєно і кільком намісникам Галичини. В книзі є також листи вдячності від самих почесних громадян.
Окремий розділ експозиції розповідає про послів від Коломийщини до віденського парламету та Галицького сейму.
Великим авторитетом користувався адвокат, визначний політичний діяч, член УСРП д-р Лев Бачинський (14.07.1872-10.04.1930). Про це свідчить хоча б те, що він був обраний депутатом і до Віденського парламенту (1907 р.), і до польського сейму (1928-30 рр.), був також одним з лідерів ЗУНР. Чимало фактів з його парламентської діяльності стали надбанням історії. Так, на засіданні парламенту наприкінці 1907 р. під час вибуху невдоволення серед радикальних послів несправедливими рішеннями проурядової коаліції Л. Бачинський кинув у міністра уламком дерева. Такого Віденський парламент ще не знав… Вдруге цей депутат викликав широкий резонанс своєю принциповістю і витривалістю в політичній дискусії 13-14 червня 1912 р., під час якої він 13 годин без перерви виголошував антиурядову опозиційну промову. Йшлося про те, щоб заблокувати величезний військовий бюджет, який уряд намагався затвердити у парламенті. “Багато здоров’я коштувала мені промова у військовій комісії під час дебатів над новим військовим законом, коли то я говорив цілу ніч …без перерви”, - згадував згодом український депутат-радикал.
Експонується також фото іншого депутата Галицького сейму від Коломийщини – графа Войцеха Дідушицького (1848-1909), філософа, літератора, професора Львівського університету, політика. Був він і послом до Віденського парламенту, міністром для Галичини в уряді Австро-Угорщини. У політичних і наукових колах знаний як дивак і жартівник. Для підлеглих був справжньою проблемою, бо не дотримувався розпорядку урядових годин, губив документи, не передбачуваною поведінкою нерідко наражав уряд на гнів всього уряду. Дозволяв собі відкрито зневажливо чи критично висловлюватися на адресу прем’єр-міністра, а навіть і найяснішого цісаря. Його дотепи і нецензурні розповіді впродовж багатьох років веселили, але і доставляли клопоту бюрократично-двірському світові Відня. На одному з засідань Ради держави, коли був присутній і уряд, загальну увагу привертав прем’єр-міністр Макс фон Бек, який час від часу зривався з крісла, червонів від гніву, розглядаючись довкола, і громив поглядом сусіда – міністра торгівлі і промислу. Після засідання Дідушицького, який сидів біля них, спитали , в чому справа. А він без тіні сорому відповів, що колов шпилькою прем’єра, а той думав, що це робить міністр торгівлі...
Відкриття нової тематичної експозиції чи художньої виставки це подія. Подія, яка відкриває нову сторінку в історії літописної Коломиї для нашого сучасника. Тоді в залах музею багатолюдно. Як правило, це давні щирі прихильники музею, які відвідують його ось вже 19 років.
З кожним роком відвідувач музею молодіє. Це тішить та водночас сумно, що вже не приходить на музейні зустрічі пані Емілія Маціборко, і пані Галина Грабець , прожиті роки не відпускають з дому паню Лідію Біль і паню Зеновію Гоянюк, та напередодні свят, і особливо Дня музеїв їх щирі вітання лунають з телефонної трубки.
Сьогодні музей це не просто скарбниця коломийського часу. Це живий організм. У музею і його співробітників веселкова аура, спектр якої добре передається виставками творів Марти Томенко, Андрія Коренюка, Оксани Бобкової, Сергія Зінця, Ірини Толмач, Тетяни Обушак, живописними сентенціями юних художників, студентів Коломийського педагогічного коледжу і інституту, Коломийської художньої школи і поетичними полотнами зітканими з рядків написаних нашими поетами Дмитром Гриньківим, Мирославом Лазаруком, Василем Рябим і інш...
Мистецький діапазон діяльності музею вдало доповнюють вихованці дитячих музичних шкіл і виконавці патріотичної пісні, ветерани визвольних змагань.
Це вдається нелегко, але послідовно музейники створюють і експозиції і культурно-освітні проекти, які підкреслюють важливе місце Коломиї в історії держави, і важливість кожної події чи особи в історії міста.
Михайло Арсак, директор Музею історії міста Коломиї
С Т А Т У Т
Музею історії міста Коломиї
(нова редакція)
•Затверджений рішенням Коломийської міської ради від 16 грудня 2009 року №2454-44/2009.•
Музей історії міста Коломиї діє на підставі Статуту, що затверджується його засновником .
У Статуті музею визначаються: назва музею, його статус, склад засновників, їх права та обов'язки; організаційна структура, основні завдання та напрями діяльності; джерела надходження коштів і їх використання, склад майна музею, порядок його реорганізації та ліквідації, умови збереження музейного зібрання у разі ліквідації музею; інші умови діяльності музею.
Розділ 1.
Загальні положення
1.1. Музей історії міста Коломиї - це науково-дослідний та культурно-освітній заклад, створений для вивчення, збереження, використання та популяризації музейних предметів та музейних колекцій з науковою та освітньою метою, залучення громадян до надбань національної та світової культурної спадщини.
1.2. Музей у своїй діяльності керується Конституцією України, Законами України "Про музеї та музейну справу", "Про охорону культурної спадщини", "Основами законодавства про культуру", іншими Законами України, а також Указами, розпорядженнями Президента України, постановами і розпорядженнями Кабінету Міністрів України, наказами Міністерства культури і туризму України, рішеннями Коломийської міської ради, виконавчого комітету міської ради, розпорядженнями міського голови, відділу культури і туризму Коломийської міської ради та цим Статутом.
1.3. Основні напрями діяльності та завдання музею.
1.3.1.Основними напрямами діяльності музею є науково-дослідна, культурно-освітня діяльність, комплектування музейних зібрань, експозиційна, фондова, видавнича, реставраційна, виставкова, пам'яткоохоронна робота, а також діяльність, пов'язана з науковою атрибуцією, експертизою, класифікацією, державною реєстрацією та усіма видами оцінки предметів, які можуть бути визначеними як культурні цінності, з метою включення до Музейного фонду України.
1.3.2.Основними завданнями Музею є збирання, зберігання, вивчення, експонування музейних предметів;
здійснення наукової, культурно-освітньої діяльності діяльності та популяризація історії міста Коломиї;
реалізація національної музейної політики;
прилучення громадян до надбань національної і світової історико-культурної спадщини;
естетичне і духовне виховання дітей та молоді, стимулювання творчого самовдосконалення в умовах музею шляхом залучення до музейно-освітніх програм з використанням як традиційних форм, так і новітніх інформаційних технологій;
опанування міжнародним музейним досвідом та його впровадження в музейну практику.
1.4. Найменування Музею історії міста Коломиї
Повне найменування музею: Музей історії міста Коломиї. Скорочене найменування музею: МІК.
1.5. Засновник Музею історії міста Коломиї
Засновник Музею історії міста Коломиї - Коломийська міська рада.
Засновник музею може створювати філії та відділи музею, що не є юридичними особами.
Засновник повинен забезпечити:
формування музейного зібрання;
матеріальну базу - відповідно обладнані приміщення для зберігання, консервації та реставрації музейних предметів, для експозицій і виставок, для проведення культурно-освітньої роботи, роботи наукових працівників музею, а також приміщення для забезпечення належного рівня обслуговування відвідувачів;
умови для охорони музею, оснащення його засобами охоронної та пожежної сигналізації;
фінансування та кадри для належного його функціонування; роботу музею за чітким розкладом.
Земельні ділянки, інші природні ресурси, необхідні для створення музею, надаються в користування у встановленому законодавством порядку.
1.6. Юридичний статус Музею історії міста Коломиї
Музей є юридичною особою.
Музей має круглу печатку, штамп та бланк зі своїм найменуванням, а також штампи та бланки документації для забезпечення статутної діяльності музею; може від свого імені набувати майнові та особисті немайнові права, нести зобов'язання, виступати позивачем та відповідачем у господарському та третейському суді.
1.7. Місцезнаходження Музею історії міста Коломиї
Постійне місцезнаходження Музею історії міста Коломиї - місто Коломия Івано-Франківської області, вулиця Романа Шухевича, 80.
1.8. Профіль Музею історії міста Коломиї
Профіль Музею історії міста Коломиї – історичний.
1.9. Статус Музею історії міста Коломиї
Музей історії міста Коломиї має статус міського музею.
1.10. Форма власності Музею історії міста Коломиї
Музей історії міста Коломиї являється комунальною власністю.
1.11. Балансова приналежність майна Музею історії міста Коломиї
Майно Музею історії міста Коломиї знаходиться на балансі відділу культури і туризму Коломийської міської ради.
Музей може мати розрахункові рахунки в банку.
Музей може вести самостійний баланс.
1.12. Вид закладу
Музей історії міста Коломиї - самостійний музей.
Музей має відділ, – Коломийський музей національно-визвольної боротьби, який не є юридичною особою.*
*Примітка: відділ знаходиться в стадії створення.
1.12.1. Коломийський музей національно-визвольної боротьби є експозиційним відділом Музею історії міста Коломиї.
1.12.2. Постійне місцезнаходження Коломийського музею національно-визвольної боротьби - місто Коломия Івано-Франківської області, вулиця Романа Шухевича, 80.
1.12.3. Коломийський музей національно-визвольної боротьби розміщується в кімнатах підвального приміщення будинку №80 по вулиці Романа Шухевича міста Коломиї, який знаходиться в оперативному управлінні Музею історії міста Коломиї.
1.12.4. Профіль Коломийського музею національно-визвольної боротьби.
Профіль Коломийського музею національно-визвольної боротьби – історичний.
1.12.5. Статус Коломийського музею національно-визвольної боротьби Коломийський музей національно-визвольної боротьби має статус неюридичного відділу Музею історії міста Коломиї.
1.12.6. Діяльність Коломийського музею національно-визвольної боротьби регулюється „Положенням про Коломийський музей національно-визвольної боротьби”, яке затверджується директором Музею історії міста Коломиї.
Музей може мати інші окремі відділи та філіали.
Розділ ІІ.
Фінансування музею
2.1.Фінансування Музею
Музей є неприбутковою організацією.
Фінансування музею здійснюється за рахунок коштів міського бюджету, благодійних внесків фізичних та юридичних осіб, інших джерел, не заборонених законодавством.
Бюджетні призначення та кошти, одержані від додаткових джерел фінансування музеїв, не підлягають вилученню протягом бюджетного періоду, крім випадків, передбачених законом. Кошти, що надійшли з додаткових джерел фінансування, не впливають на обсяги бюджетного фінансування музею.
Сума витрат на забезпечення охорони музею обов'язково визначається в міському бюджеті і вноситься до переліку захищених статей видатків загального фонду бюджету.
Додатковими джерелами фінансування музеїв є:
плата за відвідування музею і виставок;
кошти, одержувані за науково-дослідні та інші види робіт, які виконує музейний заклад на замовлення підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян та громадян;
прибутки від реалізації сувенірної продукції, предметів народних художніх промислів, видавничої діяльності;
плата за кіно- і фотозйомки;
інші джерела, в тому числі валютні надходження, відповідно до законодавства України.
2.2.Фінансування діяльності та утримання Музею історії міста Коломиї.
Фінансування діяльності та утримання Музею історії міста Коломиї може здійснюватися - відділом культури і туризму Коломийської міської ради через централізовану бухгалтерію.
Централізована бухгалтерія проводить всю бухгалтерську та статистичну звітність по музею, крім форми державного статистичного спостереження „Форма 8-нк”.
Розділ ІІІ.
Матеріально-технічне забезпечення музею
3.1. Матеріально-технічне забезпечення Музею історії міста Коломиї .
Власник музею зобов'язані забезпечувати його відповідним обладнанням та транспортом.
Приміщення музею має бути обладнане з урахуванням потреб дітей, інвалідів, громадян похилого віку в доступі до культурної спадщини.
Музеєві надається пріоритетне право на використання споруд, комплексів (ансамблів) та визначних місць, що є пам'ятками культурної спадщини.
Засновник Музею здійснює матеріально-технічне забезпечення діяльності музею історії міста Коломиї у відповідності із статтею 14 Закону України „Про музеї та музейну справу”.
3.2. Приміщення музею Музею історії міста Коломиї .
Приміщення музею по вулиці Романа Шухевича 80 в місті Коломиї, передається йому на праві оперативного управління. Воно може бути вилучене лише за умови надання музею іншого рівноцінного приміщення. У разі вилучення приміщення музею, яке являється пам'яткою культурної спадщини, рішення про його вилучення приймається за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері культури і туризму.
Приміщення по вулиці Романа Шухевича, 80 знаходиться на балансі відділу культури і туризму Коломийської міської ради.
У відповідності із Законом України „Про Перелік пам’яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації” приміщення Музею історії міста Коломиї по вулиці Романа Шухевича, 80 приватизації не підлягає.
3.3. Територія Музею історії міста Коломиї.
Територія, відведена для музею, належить до земель історико-культурного призначення. На цій території та в музейній будівлі забороняється діяльність, що суперечить його функціональному призначенню або може негативно впливати на стан зберігання музейного зібрання, та інша діяльність, несумісна з діяльністю музею як закладу культури.
Територія, відведена для музею, підлягає просторово-функціональному зонуванню.
На території, відведеній для музею, згідно із статутом музею може бути виділено зони:
заповідна - для зберігання і охорони найбільш цінних історико-культурних, меморіальних комплексів та окремих об'єктів;
експозиційна - для стаціонарного демонстрування великогабаритних музейних предметів і використання в культурно-пізнавальних цілях;
наукова - для проведення науково-дослідної роботи;
рекреаційна - для відпочинку відвідувачів музею та їх обслуговування, зокрема розташування музейних крамниць, буфетів, кафе, інших пунктів громадського харчування, проведення мистецьких, культурно-освітніх заходів, гостьових місць для паркування автомобілів;
господарська - для розміщення допоміжних господарських;
об'єктів, місць для паркування службових автомобілів та інших транспортних засобів.
Розділ ІV.
Ліквідація, реорганізація музею
4.1. Ліквідація Музею історії міста Коломиї .
Ліквідація музею здійснюється за рішенням засновника, а також за рішенням суду у випадках, передбачених чинним законодавством.
Порядок подальшого використання музейних зібрань музею, що ліквідується, визначає засновник за погодженням із Міністерством культури і культури України у порядку, передбаченому Положенням про Музейний фонд України.
4.2. Реорганізація Музею історії міста Коломиї .
Реорганізація Музею історії міста Коломиї (злиття, приєднання, поділ, виділення, перетворення) музею може відбуватися відповідно до чинного законодавства.
Розділ V.
Музейний фонд
5.1. Музейний фонд Музею історії міста Коломиї .
Музейний фонд Музею історії міста Коломиї - це сукупність рухомих пам'яток природи, матеріальної і духовної культури, які мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення, незалежно від їх виду, місця створення, що зберігаються в фондах Музею історії міста Коломиї.
Музейний фонд Музею історії міста Коломиї належить до музейного фонду України, який є національним багатством, невід'ємною складовою культурної спадщини України, що охороняється законом.
Музей, юридичні і фізичні особи зобов'язані забезпечувати збереженість Музейного фонду України та сприяти його поповненню.
На підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 2 лютого 2000 р. № 209 „Про затвердження переліку музеїв, в яких зберігаються музейні колекції та музейні предмети, що є державною власністю і належать до державної частини Музейного фонду України” музейний фонд Музею історії міста Коломиї належать до державної частини Музейного фонду України.
Музейні предмети, музейні колекції та музейні зібрання державної частини Музейного фонду України закріплюються за музеями на праві оперативного управління.
Особливості здійснення права власності на музейні предмети, музейні колекції, музейні зібрання, предмети музейного значення Музейного фонду України.
Музейні предмети, музейні колекції, музейні зібрання, віднесені до державної частини Музейного фонду України, не підлягають відчуженню, за винятком обміну на інші музейні предмети, музейні колекції, музейні зібрання. Рішення про обмін музейних предметів, музейних колекцій, музейних зібрань, що належать до державної частини Музейного фонду України, приймається центральним органом виконавчої влади у сфері культури і туризму.
Музейні предмети, музейні колекції, музейні зібрання, що належать до державної частини Музейного фонду України, та предмети музейного значення, що підлягають внесенню до державної частини Музейного фонду України, не підлягають приватизації та не можуть бути предметом застави.
5.2. Формування музейного фонду .
Формування музейного фонду Музею історії міста Коломиї здійснюється шляхом:
придбання в установленому порядку предметів музейного значення центральним органом виконавчої влади у сфері культури і туризму, іншими центральними і місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів та музеєм історії міста Коломиї - за рахунок коштів державного і місцевих бюджетів та інших джерел, не заборонених законодавством;
безоплатної передачі предметів музейного значення підприємствами, установами, організаціями, об'єднаннями громадян та громадянами;
передачі обернених відповідно до законодавства України у дохід держави музейних предметів, предметів музейного значення;
передачі в установленому порядку предметів музейного значення, виявлених під час археологічних, етнографічних, науково-природничих та інших експедицій, будівельних, ремонтних або реставраційних робіт, у тому числі з дорогоцінних металів і дорогоцінних каменів, та скарбів;
повернення в Україну розшуканих музейних предметів, музейних колекцій, музейних зібрань та предметів музейного значення, які були незаконно вивезені;
передачі предметів музейного значення, вилучених на митниці;
поповнення музейни хзібрань іншими способами, передбаченими законодавством.
Віднесення предметів музейного значення до Музейного фонду України здійснюється у порядку, передбаченому Положенням про Музейний фонд України, на підставі проведення музеєм відповідної наукової експертизи.
Порядок віднесення музейних предметів, музейних колекцій, музейних зібрань та предметів музейного значення до державної частини Музейного фонду України визначається Кабінетом Міністрів України.
5.3. Облік музейних предметів та предметів музейного значення.
Музейні предмети та предмети музейного значення, які зберігаються в музею підлягають обліку в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Форми облікових документів затверджуються центральним органом виконавчої влади у сфері культури і туризму.
Фондово-облікова документація підлягає довічному зберіганню.
5.4. Збереження Музейного фонду України.
З метою збереження музейних предметів, музейних колекцій, музейних зібрань та предметів музейного значення засновник музею зобов'язаний створити належні умови, у тому числі спеціальний науково обґрунтований режим їх зберігання, та здійснювати консервацію і реставрацію згідно вимог до умов зберігання та обліку музейних предметів, музейних колекцій визначає центральний орган виконавчої влади у сфері культури і туризму.
Знищення музейних предметів та предметів музейного значення Музейного фонду України забороняється.
У разі втрати або руйнування музейних предметів, що належать до державної частини Музейного фонду України, вони можуть вилучатися з фондово-облікової документації лише за рішенням центрального органу виконавчої влади у сфері культури і туризму на підставі висновків експертно-фондової комісії.
Розділ VІ.
Міжнародна діяльність Музею
Музей історії міста Коломиї може брати участь у міжнародному культурному співробітництві в галузі музейної справи на основі багатосторонніх та двосторонніх угод.
Участь музею у міжнародному культурному співробітництві здійснюється у встановленому порядку шляхом:
проведення спільних наукових досліджень на основі розробки і реалізації міжнародних наукових програм;
здійснення взаємного обміну музейною інформацією, виставками, вивчення міжнародного досвіду організації музейної справи;
проведення міжнародних конференцій, конгресів, симпозіумів, виставок та участі в них;
організації спільної підготовки музейних працівників, розвитку видавничої діяльності;
здійснення іншої спільної діяльності відповідно до угод, якщо вона не суперечить законодавству України та міжнародним договорам України.
Розділ VІІ.
Управління і самоврядування музею, гарантії прав і законних інтересів його працівників
7.1. Керівництво музеєм історії міста Коломиї здійснює орган місцевого самоврядування здійснює, який перебуває у сфері його управління.
Орган місцевого самоврядування несе відповідальність за матеріально-технічне та фінансове забезпечення музею, який перебуває у сфері його управління.
7.2.Самоврядування музею.
Музей має право створювати органи самоврядування: вчені, наглядові, методичні, музейно-педагогічні, художні, реставраційні та інші ради, залучаючи до їх діяльності фахівців різного профілю.
7.3. Посадові обов’язки працівників Музею історії міста Коломиї визначаються у відповідності з Довідником кваліфікаційних характеристик професій працівників(Випуск 81 "Культура та мистецтво") затвердженим наказом Міністерства культури і мистецтв України 14.04.2000 N 168.
7.4. Гарантії прав і законних інтересів працівників музею.
Правовий і соціальний захист працівників музею забезпечується державою і засновнико музею згідно із законодавством.
Працівники музею мають право на:
діяльність відповідно до фаху та кваліфікації в музеях незалежно від форм власності;
захист у судовому порядку права інтелектуальної власності на результати наукової діяльності в галузі музейної справи;
безкоштовне користування довідково-інформаційною, бібліотечною і архівною базами музеїв України та відвідування музейних закладів;
участь у науково-дослідній роботі музеїв, у конференціях, семінарах, наукових читаннях;
підвищення кваліфікації, перепідготовку, вільний вибір програми, форм навчання, стажування в інших музеях, в тому числі за кордоном;
атестацію з метою одержання кваліфікаційної категорії, порядок проведення якої визначається центральним органом виконавчої влади у сфері культури і туризму;
допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі посадового окладу, грошову винагороду за сумлінну працю та зразкове виконання трудових обов'язків, а також матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань та доплату за вислугу років у розмірах та порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України;
грошову винагороду за сумлінну працю та зразкове виконання трудових обов'язків і матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань у розмірі та порядку, що встановлюються Кабінетом Міністрів України безплатне користування у межах встановлених норм житлом з опаленням і освітленням, якщо вони проживають у селах і селищах;
вимогу до юридичних і фізичних осіб про припинення дій, що загрожують збереженню музейних предметів, музейних колекцій Музейного фонду України та предметів музейного значення.
Пільги на безплатне користування житлом зопаленням та освітленням, передбачені абзацом десятим частини другої цієї статті, надаються:
працівникам за умови, якщо розмір наданих пільг у грошовому еквіваленті разом із середньомісячним сукупним доходом працівника за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України;
пенсіонерам за умови, якщо середньомісячний сукупний доход сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Розділ VІІІ.
Гарантії майнових прав Музею
Держава гарантує захист майнових прав музею. Вилучення державою у музею їх фондів та іншого закріпленого за ними майна може здійснюватися лише у випадках, передбачених законами України.
Музей історії міста Коломиї не підлягає приватизації.
Держава гарантує забезпечення охорони музею історії міста Коломи згідно із Законом N 1709-VI від 05.11.2009.
Розділ ІХ.
Відповідальність за шкоду, завдану музею або музейному зібранню
Матеріальна шкода, завдана музею або музейному зібранню громадянами чи юридичними особами, відшкодовується згідно з чинним законодавством.
