Мирослава Кочержук,
науковий співробітник Музею історії міста Коломиї
Штрих до портрету письменника отця Василя Залозецького
Культурно-освітнє та національне піднесення українців Галичини у 19 ст. завдячує греко-католицькому духовенству, яке, починаючи від Руської Трійці – Маркіяна Шашкевича, Якова Головацького та Івана Вагилевича – творили українську літературу і цим формували та утверджували національне самоусвідомлення українців Галичини.
До цієї когорти належать і коломийські священики, зокрема знані у нас о. Іван Озаркевич, о. Лука Данкевич та ін.
Певний літературний доробок залишили по собі письменники „москвофіли”, теж священики, чия творчість неоднозначно оцінювалася сучасниками.
Маловідомим представником цього напрямку є греко-католицький священик о. Василь Залозецький-Сас, український письменник та етнограф, 175 років від дня народження якого виповнилося 7 лютого цього року.
Свою життєву дорогу він ненадовго пов’язав з нашим містом. Народився 1933 р. в с. Погорилівка Заставнівського повіту на Буковині у побожній родині приходського священика Дмитра Залозецького та Марії з роду Чомкевичів. Дитинство провів у с. Княже над Черемошем, виховувався у любові до Бога та людей. Відомо, що освіту здобував у Чернівцях, Коломиї (можливо у головній міській школі, де директором у 1924-1956 рр. був Микола Верещинський), у Львівському та Віденському університетах.
Після закінчення теологічних та філософських студій 1859 р. рукоположений єпископом Литвиновичем на пресвітера. Невдовзі за згодою та благословенням митрополита Йосипа Сембратовича зініціював створення місійного товариства, до якого залучив інших греко-католицьких священиків отців Р.Моха, А.Струтинського та І.Мардаровича. З місійними проповідями побував у багатьох містах і селах Галичини та Буковини, залишаючись при цьому священиком на буковинських парохіях.
Впродовж двох років від 1967р. служив завідуючим парохії в Коломиї, зайнявши цю посаду майже одразу після смерті поета, громадського діяча, пароха Коломиї 1857-67 років о. Луки Данкевича. На жаль, про недовгу працю о.Залозецького в нашому місті відомостей ніяких немає.
Його активна літературна діяльність припадає на кінець 19 ст., коли у зв’язку з погіршенням здоров’я змушений був залишити місійні поїздки. Але перший і один з найуспішніших його літературних творів „Несвятоюрщина” був написаний ним ще 1851 р.
Ставши прихильником москвофільства, писав „язичієм” і був співредактором москвофільських газет „Пролом” та „Слово”. Друкувався в цих, а також в інших часописах „Родимий листок” (Чернівці), „Галичанин” (Львів), „Червона Русь”(Львів) та у коломийському „Голосі народному” під псевдонімами Василій З., Панько из Галичанова, Савчишин Федько.
Його перу належать нариси та етнографічні праці «Очерки сельской жизни» (1899), «О Бояне в «Слове о полку Игореве» (1901), „Из теки русского священника”, „Речские гуцулы”, „Несколько сведений о городе „Стрие”, „Ярмарок в Кутах”, „Образки з циркулу Коломийського”, а також повісті „Пригоди русской молодыці” (1879), „Настя Чагровна”, „Похождения Мендля Зильбербуша”.
Декілька творів о. В.Залозецького видано окремими книгами в редакціях часописів „Галицька Русь”, „Червона Русь”, а також заходами Товариства ім. Качковського: „Золотая рыбка” (за Пушкіним, 1880), „Звониміра. Картина із нашего языческого быта” (1888), «Половецькая моленица», над якою працював декілька років і видрукував до 30-річного ювілею творчої діяльності у 1891р.(книга містить портрет автора і його біографічні дані), «Ростислав, родоначальник галицких князей. Историческій рассказ» (1892), «Донька пасічника» (1894), «Доля школяра» (1894), «Панько из Галичанова» (1894) та «Русская исторія в повістках» (1894) Всі ці видання надруковані у печатні Львівського Ставропігійського Інституту.
Відомо, що принаймні одна книга о. Залозецького побачила світ у Коломиї – це «Читанка для русских людей про панську каву и про хлопску каву», видана у друкарні М.Білоуса 1874 р.
У 1907-1909 роках вийшло «Полное собрание сочинений» о. В.Залозецького у трьох томах. В усіх його творах присутні моральність, любов до людей та рідної землі, проникливість та почуття гумору. Письменник описує мальовничу надпрутську природу, яскраво змальовує паломництво до Єрусалиму та звичаї монахів, але у відтворенні історичних подій допускає помилки, не знається і в військовій амуніції.
Іван Франко у своїх літературознавчих статтях критикував письменників-«москвофілів», зокрема і о. Василя Залозецького, творчість якого, як уважав, представляє мало інтересу. Але серед сучасників мав він і прихильників, котрі вважали його великим повістярем. Зокрема, 1891 р. поважний німецький журнал «Illustrierte Zeitung» (Лейпціг) помістив портрет та життєпис письменника і похвальну оцінку творів; відомо також, що за свої повісті отримував премії від Петербурзької Академії Наук.
о.В.Залозецький був членом Стрийської Окружної Шкільної Ради та, як гість, брав участь в установчих зборах місцевої філії товариства «Просвіта».Помер письменник 2 лютого 1915 р. в с. Гірне тепер Стрийського р-ну на Львівщині, де був парохом від 1909 р.
