Дата з календаря
115 років тому, 28 лютого 1893 р. народився о. Микола Капустинський. Катехит Коломийської гімназії. УСС.
Мирослава Кочержук,
науковий співробітник Музею історії міста Коломиї
Катехит о. Микола Капустинський
У стінах Коломийської української державної чоловічої гімназії сотні українських хлопців отримували знання, тут формувався їх світогляд і патріотичний дух, шліфувався характер завдяки чудовим викладачам, серед яких помітною фігурою був багатолітній катехит о. Микола Капустинський. Небагато є відомостей про його життя, яке він повністю присвятив служінню Богові і вихованню молоді – лише декілька скупих фактів. Але його учні назавжди зберегли у своїх серцях те, що не можуть відтворити ні документи, ні фотографії – добру пам’ять і теплі спомини.
Народився він 28 лютого 1893 р. у с. Колодрібки Заліщицького повіту на Тернопільщині. Був високоосвіченою людиною: закінчив правничий факультет Львівського університету, інститут культури у Відні та Станіславську духовну семінарію під управою Григорія Хомишина. Не стояв осторонь визвольної боротьби українців у 1918-19 рр. – як старшина УГА у боях відстоював Західно-Українську Народну Республіку. Висвячений на священика 1922 р., а в 1925 р. був експозитом церкви св. Іоана Богослова у с. Хлопівка Гусятинського деканату, де вів метрикальні книги.
В Коломиї, куди призначений на посаду катехита української державної чоловічої гімназії і катехита-помічника польської, – з 1926 р. І з цього часу з невеликими перервами аж до 1944 р. був справжнім опікуном і другом коломийських гімназистів, які його щиро любили за добре серце, хороше ставлення, допомогу і підтримку.
Отець М. Капустинський, як писав у споминах колишній його учень Дмитро Кузик, „...не боявся ніякої дискусії в клясі і поза клясою на релігійні теми, підніс релігійність і патріотизм учнів”, оживив як саме навчання, так і зацікавлення релігійними справами учнівську молодь. Василь Верига, теж в минулому гімназист, вважав його найбільш колоритною особою в учительському складі. З великою любов’ю і повагою говорили також про о. Миколу вже покійні коломияни Володимира Пригродська, Микола Кукурба, Юрій Сербинський та багато інших, хто мав щастя бути його учнями. А якими теплими словами згадує його у книзі „Спомини про українську державну гімназію” Володимир Повх, відносячи отця до категорії людей, про яких кажуть: „Приклади до рани – і стане легше”. Він допомагав гімназистам і морально, і матеріально, заступався за них, виручав у скрутні моменти. Отця Капустинського любила вся гімназія і коли під час перерви він появлявся в коридорі, його одразу ж оточувала велика група учнів. Іноді на прохання гімназистів дозволяв на своїх уроках повторяти наступні за розкладом предмети. З релігії виставляв лише хороші оцінки – „добре” і „дуже добре”, вимагаючи знання молитов і основних християнських догм.
В 1929-30-му навчальному році влада усунула з гімназії професора Дмитра Николишина і о. Капустинського з політичних мотивів. І цілий рік за катехита йшла вперта боротьба між єпископом Г.Хомишином та Львівською шкільною кураторією. Впродовж цього року релігія в гімназії не викладалася. Єпископ переміг і на початку 1930-31 навчального року о. Капустинський повернувся. Ще одна вимушена перерва в роботі катехита припадає на 1939-41 рр, коли радянською владою гімназію було розформовано, а у програмі новоствореної середньої школи не було місця релігії. Під час німецької окупації у відновленій гімназії катехит знову навчав Божої науки. Наприкінці 1940-их рр. змушений був прийняти православіє; помер 28 січня 1953 р., похований на старому українському цвинтарі в Коломиї.
Багатолітня праця о. Капустинського дала свої результати. Колишні гімназисти не тільки зуміли зберегти в серцях віру до Бога, любов до рідної землі, а й передали їх своїм дітям і внукам. Мабуть, все життя пам’ятали вони слова отцевої науки –
Слова, що зцілять, що всіх згуртують,
Слова, що людську душу будують,
Слова, що кличуть до висоти
Усіх людей до Бога йти.
* Фото з фондів Музею історії міста Коломиї
