Михайло Арсак, директор Музею історії міста Коломиї
Рицар живопису
Живопис Олександра Одосія неподібний на те, чим займається більшість його колег по мистецькому цеху. Випускник Красноярського художнього училища імені Сурикова, він багато років живе і творить в місті Мозир Гомельської області Білорусії. Але близьке і дороге йому все, що пов’язане з витоками, традиціями слов’янської історії, православної культури. Цікавиться цим з дитинства завдяки своїм батькам: батько родом з України, мати – донська козачка.
Народився Олександр у 1969 році в місті Коломиї. Як син військовослужбовця мандрував з батьками по різних закутках Радянського Союзу.
Живопис став головною справою його життя. В своїй творчості Олександр Одосій все частіше звертається до історичної тематики. Кілька років тому великого резонансу в мистецькому світі набуло епічне полотно Олександра Одосія „Прощання слов’янки”. Працюючи над створенням художнього полотна „Рицарі православ’я”, присвяченого 850-річчю Мозиря, художник відвідав багато музеїв, храмів на Україні і в Росії. Залишаючись вірним живопису історичного, монументального характеру він створює картину, сюжетом якої стають суперечливі підчас сторінки історії. Йому вдалось в деталях відтворити лише один епізод далекої епохи. Це полотно (2х4 метри) експонується в Мозирському філіалі Національного художнього музею Білорусії. Сюжет картини відображає події ХVІІ століття в Мозирі – періоду протиборства культури і релігії, події, які навіть через століття оцінюються неоднозначно. Цією картиною художник віддав данину пам’яті і поваги людям, які поклали свої голови за торжество православ’я. Це і українські козаки, і мозиряни. Серед них на картині спізнаємо і напевно нашого земляка, одягнутого в гуцульський кептар.
Найбільшою своєю творчою удачею Олександр Одосій вважає картину „Прощання слов’янки” над якою працював п’ять років. В картині немає єдиної сюжетної лінії, художник зробив своєрідний часовий зріз: від торжества червоних прапорів до відродження віри. Зображені на полотні піонери, жовтенята, молоді солдати – діти покоління, яке знало реальну війну. Тут присутня тема Чорнобиля і розвалу СРСР.
Цікаві й інші твори художника. В них не тільки події, герої картин кожний зі своїм характером і переживаннями. Вдивляючись в їх обличчя відчуваєш той біль і всі струни життя, які переживають вони. А чого варта картина „Музики”! Здається їдеш з ними разом по засніженій дорозі з сільського весілля...
Олександр Одосій не вступає в жодні творчі спілки бо вважає що кожна з них має свої рамки і традиції, а так він вільний. У нього немає творчої майстерні, картини зберігає в батьківській квартирі і вдома.
Його картини рідко мандрують виставками в інші міста, це пов’язано з необхідністю знімати полотна з підрамників, що псує твори. Але завдяки сучасній комп’ютерній техніці він знайомить всіх бажаючих з своїми творами.
В рамках проекту „Коломийського цвіту по всьому світу” в малих виставкових залах Музею історії міста Коломиї експонується виставка фоторепродукцій картин Олександра Одосія. Він не малює соняшники і не вписує себе в чужий сюжет. Його знають в Білорусії. Може хтось з коломиян знає про нього більше. Прийдіть, розкажіть. А може колись і він сам приїде до Коломиї – літописного міста...
