Роман Деблюк, молодший науковий співробітник Музею історії міста Коломиї
Він визволяв також і Коломию
Чим далі від нас дата звільнення Коломиї від нацистської окупації періоду другої світової війни, тим більш буденно дивимось на події біль як 60-річної давності. Але була війна, були люди, які виконуючи свій обов’язок перед державою звільняли її від тих хто непроханий прийшов задарма їсти українського хліба, а українця заставляв задарма працювати вже не на будовах комунізму, на велику Німеччину.
Хто були ці люди, які їх біографії?
Ось один з них. Іван Олександрович Кузовков. В його біографії Коломия проходить одним словом, поряд з Чернівцями, Львовом, Перемишлем – брав участь у визволенні цих міст.
А народився в місті Борисоглібську Воронезької області ще в 1903 році. Закінчив залізничне училище. В армії (звісно Червоній) з 1923 року. В 1927 році закінчив Воєнне училище імені ВЦВК, в 1935 році – курси вдосконалення командного складу при Вищій прикордонній школі НКВС. В 1939 році закінчив Воєнну академію імені М.В.Фрунзе.
Учасник другої світової війни з липня 1941 року. Начальник штабу 32-ї армії (Західний фронт), оборонець Москви. Далі було форсування Дніпра, інші воєнні операції в ході яких ціною втрат кувалась перемога. І вже 30 жовтня 1943 року за успішне керівництво воєнними з’єднаннями і проявлені при цьому особисту мужність і героїзм генерал-майору Івану Кузовкову присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
З грудня 1943 року командував 95-м, а потім 106-м стрілецьким корпусом.
В 1944 році брав участь у звільненні Коломиї від німецьких військ, був контужений і направлений на лікування.
Після війни працював заступником начальника Головного управління кадрів МО СРСР. У 1969 році генерал-полковник Іван Олександрович Кузовков пішов у відставку. Жив у Москві, займався громадською роботу у ветеранських організаціях. Помер 1989 року.
Почесний громадянин міста Севськ Брянської області і селища Лоєв Гомельської області.
У пріснопам’ятні радянські часи в Коломию не приїздив. З ним не носились як з Огородніковим по школах і селах, де той в подробицях описував піонерам як вітався з тією бабусею у Печеніжині (вона бач так і збереглась до 70-х бабусею!).
Генерам-полковник Кузовков просто зберіг у своїй біографії згадку, про те, що воював за місто Коломию в числі інших міст України. І від себе додамо щоб їх жителі відбудували ті міста і знову будували світле майбутнє... в сибірах.
