Михайло Арсак, директор Музею історії міста Коломиї
ВІН ЗА ІСТОРІЮ УКРАЇНИ
Кілька років тому залами музею з непідробним інтересом мандрував статечний чоловік, який після оглядин дещо несміливо зайшов до тодішнього кабінету директора і запитав чи можна ввійти і просто постояти. Отримавши згоду сказав, що працював тут. На моє запитання як його прізвище, відповів:
- Калакура. Але вам це ні про що не говорить...
І треба було бачити його здивування коли я перепитав чи це той Калакура, який був першим секретарем райкому комсомолу у 60-тих роках.
- Ярослав Степанович, подав руку він, - професор Київського національного університету ім. Т.Шевченка. Познайомились. Розмова була недовгою. Професор поспішав.
Згадав про це під час перегляду новин на одному із українських телеканалів, який транслював інтерв’ю з професором Ярославом Степановичем Калакурою з приводу наміру міносвіти і науки відмінити викладання у вишах держави Історії України, в якому він підкреслив, що така відміна „може стати фатальною помилкою”, що такими своїми рішеннями міністерство фактично ліквідовує історію власної держави. І з цим важко не погодитися.
Бо так недовго і заборонити створення історичних музеїв в малих містах, щоб молодь і люди з життєвим досвідом не знали минулого і своєї малої бáтьківщини.
Правда в музею історії міста Коломиї немає експозиції про Ярослава Степановича, але певно на Коломийщині є люди які пам’ятають його і їм буде цікаво знати як склалась його доля за межами Коломийщини.
Сьогодні Я.С.Калакура відомий в Україні архівознавець, джерелознавець, доктор історичних наук, професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Він народився 24 вересня 1937 року в с.Рудники, Підгаєцького району на Тернопільщині. У 1955 році закінчив Коломийське педучилище, у 1963 історичний факультет Чернівецького університету, згодом аспірантуру в Київському державному університеті ім.Т.Шевченка.
В 1955-56роках учителював у сільській школі на Коломийщині. З 1956 по 1964рік. був на комсомольській роботі. Згодом викладач, доцент Івано-Франківського педінституту.
Працював ЦК КП України, заступником директора з наукової роботи Інституту підвищення кваліфікації викладачів суспільних наук при Київському державному університеті ім.Т.Шевченка, проректором з навчальної роботи Київського державного університету ім.Т.Шевченка, директором Інституту суспільних наук.
У 1989-2002 роках Я.С. Калакура професор кафедри загальної історії, завідувач кафедри архівознавства та спеціальних галузей історичної науки, з 2003р. – професор цієї кафедри. За сумісництвом – провідний науковий співробітник НДІ українознавства МОН України. У 1968р. захистив кандидатську, а в 1980 – докторську дисертацію; з 1970р. – доцент, з 1981р. – професор.
Тематика наукових досліджень Ярослава Степановича Калакури охоплює проблеми українознавства, політичної історії України, методології, історіографії, джерелознавства та архівознавства. Він має понад 350 наукових, науково-популярних та навчально-методичних праць, у т.ч. 85 індивідуальних і колективних монографій, 20 підручників та навчальних посібників, укладач ряду документальних збірників. Серед них: "Джерелознавство історії України. Довідник" (Заступник керівника авторського колективу, 1998); "Архівознавство. Підручник" (Керівник авторського колективу, 1998, 2002); "Історія української культури. Зб. документів і матеріалів" (2000); "Українська історіографія. Курс лекцій" (2004); "Історія української та зарубіжної культури. Навч. посібник" (2007); "Історичні засади українознавства" (2007). Підготував 14 докторів та 36 кандидатів наук.
Я.С. Калакура Заслужений професор Київського національного університету імені Тараса Шевченка (2003). Заслужений працівник вищої школи України (1984), Відмінник народної освіти України (1997). Нагороджений Почесною грамотою Верховної Ради України (1987), орденом "За заслуги" ІІІст. (2002), Почесною Грамотою Кабінету Міністрів України (2007), чотирма медалями, освітянськими знаками Антона Макаренка (1997), Петра Могили (2007).
І йому неоднаково чи буде викладатись Історія України в її вищих навчальних закладах. Він вже сам частинка історії нашої держави і нашого міста також.
