Роман Деблюк,
молодший науковий співробітник Музею історії міста Коломиї
Бойове хрещення в бою за Коломию
На час представлення до звання Героя Радянського Союзу: командир пушки важкого танка ІС-122 72-го окремого гвардійського важкого танкового Львівського полку 10-го гвардійського Уральського добровольчого танкового корпусу 4-ої танкової армії 1-го Українського фронту, гвардії старшина Мазурін Михайло Олександрович після поранення важкого бою на польській річці Бубр вже був відправлений у тил. А цьому передував нелегкий бойовий шлях.
Він як і багато героїв Великої Вітчизняної війни народився в селянській родині, селі Бараніха, 8 серпня 1916 року. Це російське село Родніковського району Івановської області у 1981 році припинило своє існування. І згадка про його уродженця Мазуріна Михайла сина Олександра, буде свічкою пам’яті не тільки йому…
Після закінчення семирічки працював у колгоспі, потім шофером Родніковського торгу. У 1939 році призваний в армію і попав у бронетанкові війська. З перших днів війни на фронті. До 1943 року воював на танку КВ, брав участь в битві на Курській дузі. В грудні на Уралі отримав важкий танк ІС-122.
Бойове хрещення на новому танку у складі 72-го гвардійського важкого танкового Львівського полку гвардії старшина Мазурін отримав у квітні 1944 року в районі міста Коломиї та селища Обертин. Тільки за 20 квітня 1944 року полк знищив 59 ворожих машин, особовий рахунок поповнився ще чотирма танками противника.
У важких боях на підступах до міста Львова екіпаж Мазуріна вів бій з 12 німецькими танками. Уміло маневруючи влучним вогнем танкісти підбили 8 ворожих машин. Виконали поставлене завдання - утримали станцію Перемишляни до підходу основних сил. У боях на львівських вулицях гвардії старшина Мазурін додав до свого бойового рахунку ще 3 танки і був нагороджений орденом Червоної Зірки.
Особливо відзначився гвардієць-танкіст в боях на території Польщі. На Віслі в запеклому танковому бою знищив два ворожі танки. 13 лютого 1945 року танк гвардії старшини Мазуріна знаходився в засідці біля цегельного заводу на північ від міста Жагань. Великі сили гітлерівців намагалися вийти на переправу через річку Бубр. Підпустивши їх на близьку відстань, танкісти відкрили нищівний вогонь. Виявивши наш танк, фашисти відкрили вогонь з протитанкових гармат. Мазурін був важко поранений, але продовжував вести вогонь. Залишивши на полі бою більше двохсот трупів і декілька спалених машин і танків, гітлерівці повернули назад. Тільки тоді Мазурін був відправлений до тилу. За цей відважний бій Указом Президії Верховної Ради СРСР від 10 квітня 1945 року йому було присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі "Золота Зірка" (N 6005). Після госпіталя повернувся у свій полк, брав участь в штурмі Берліна і в звільненні Праги.
У кінці 1945 року демобілізувався. Повернувся на батьківщину, жив і працював в місті Наволоки Івановської області. Помер 24 вересня 1982 року. Похований на міському кладовищі міста Наволоки.
Нагороджений орденами Леніна, Вітчизняної війни 2 ступеня, Червоної Зірки, медалями. У місті Наволоки, на будинку де жив Герой, встановлено меморіальну дошку.
