Мирослава Кочержук,
науковий співробітник Музею історії міста Коломиї
ВІЗИТНА КАРТКА МІСТА
Візитною карткою кожного міста, його обличчям є архітектура, яка, формуючись на протязі століть, створює своєрідну, неповторну атмосферу, притаманну лише йому. Давні споруди мають часто не тільки архітектурну цінність, а, будучи свідками тих чи інших подій або ж ставши домівкою чи тимчасовим притулком для визначних людей, набувають і історичної цінності, стають тією ланкою, що поєднує минуле та сьогодення. В цьому ракурсі Коломия, історія якої сягає 13 ст., є цікавою і потребує детальнішого дослідження.
Найдавнішою будівлею Коломиї, унікальною пам’яткою архітектури і історії є дерев’яна церква Спаса, побудована 1587 р. В своєму первісному вигляді вона була прямокутною, та після неодноразової добудови у 18 ст. стала хрещатою в плані. За словами одного з найавторитетніших дослідників українського мистецтва Григорія Логвина, в українській архітектурі немає іншого такого храму, де б пропорції елементів та форм були такими гармонійними, а “розстеленість” об’ємів по землі знайшла таке високохудожнє втілення. Мініатюрна гранчаста баня з наметовим верхом, перехопленим перепоясанням внизу і тендітною маківкою у вінчанні, ніби визирають з-за високих дахів, завдяки чому збільшується враження приземленості споруди. Розписи церкви вперше були виконані 1648 р. коломийськими художниками. Впродовж 18- поч.. 20 ст. ці розписи реставрувалися і поновлювалися. На жаль, до сьогодні не збереглися. Церква має і історичне значення: сюди заходили на молитву чумаки з Наддніпрянщини, а в 17 ст. на богослужіння завітали козаки на знак перемоги над поляками. Саме тоді вони викарбували на верхній балці вхідних дверей невідомий напис і дату відвідин. Напис не зберігся. 1987 р. в приміщенні церквам відкрито Музей писанкового розпису ( відділ Музею народного мистецтва Гуцульщини і Покуття ). З 1991 – церква Благовіщення УПЦ.
До споруд, що створюють неповторний силует міста, домінують в архітектурному та соціальному чи релігійному плані слід віднести міську ратушу, церкву Св. Михайла, Народний дім, Музей народного мистецтва Гуцульщини і Покуття, церква Св. Йосафата, Музей історії Коломиї та римо-католицький костьол.
Ратуша (Проспект Грушевського, 1) побудована як приміщення міської управи, магістрату в 1875-77 рр. Відтоді до 1844 р. тут знаходився магістрат Вільного Королівського міста Коломиї. Балкон ратушної вежі, підвищеної на 1 м після 1-ої світової війни, слугував спостережною площадкою: тут цілодобово чергував вартовий вогневої сторожі, так званий “фоєрман”, який при появі диму чи вогню в місті сигналізував пожежникам (пожежна сторожа знаходилася у подвір’ї магістрату ). Вартовий виконував кожного дня вранці ( о 6 год. ) і ввечері ( 21 год. ) на трубі мелодію пісні “ Коли ранні встають зорі” на слова видатного уродженця Коломийщини польського поета-романтика Францішека Кар пінського.
В ніч з 11 на 12 червня 1880 р. тут перебував в ув’язненні Іван Франко.
Щодо внутрішніх приміщень ратуші, то більшість з них, ймовірно, була робочими кабінетами працівників магістрату; деякі – служили помешканнями службовців, а ті, що знаходилися на першому поверсі при сучасному проспекті Грушевського – орендувалися підприємцями для крамниць. Зокрема, в першій половині 20 ст. тут торгував м”ясними виробами Блажей Вісньовський, обслуговував клієнтів рукавичник і бандажист Ян Перхал (замовлення з провінції надсилалися поштою); в 30-их рр.. – діяла майстерня електротехніка Еміла Файкоша. В 1890-их рр.. в сучасній залі засідань Коломийського виконкому містилося казино “Ресурси”.
Після закінчення 2-ої світової війни тут розмістився штаб 331-го полку внутрішніх військ СРСР, а в період 1954-1990 рр. – Коломийське медичне училище ім.. І. Франка., тепер – адмінбудинок Коломийського міськвиконкому ( в 1990-92 рр. кілька кімнат першого поверху займав Музей історії Коломиї).
Церква Святого Архистратига Михаїла Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ (Проспект Грушевського, 11 ) побудована 1864 р., висвячена 1871 р. Авторами первісного іконостасу та образів були угорський художник Міклош та відомий український маляр Корнило Устиянович. В 1871-1892 рр. відновлював і виправляв згідно зі східним стилем коломийський художник, професор гімназії Валеріан Крицінський. В 1990-их рр.. церкву реставровано, нові настінні розписи та іконостас виконано коломийськими художниками. Будівництвом церкви займалися спочатку о. Іван Озаркевич, парох Коломиї в 1837-53 рр., відомий громадський і культурний діяч, засновник першого українського театру в Галичині (1848) ,пізніше о. Лука Данкевич, парох Коломиї в 1857-67 рр. , поет, байкар, громадський діяч. Близько 40 років у церкві правив о. Олександр Русин ,парох, декан, громадський діяч.
Церква Священомученика Йосафата Коломийсько-Чернівецької єпархії УГКЦ (Вул.. Гетьмана Мазепи,2) побудована як Парафіяльний римо-католицький костьол Св. Панни Марії в 1762 р. за проектом архітектора Бернарда Меретина. Є взірцем українського бароко. В радянський час, будучи переобладнаною на крамницю, споруда зазнала значної руйнації та реконструкції. ! грудня 1991 р. висвячена як греко-католицька церква, духовний центр для молоді.
Вулиця Театральна. Будинок №27. Наріжний камінь був закладений 10 липня 1891 р. о 12 год., побудова закінчена 1892 р. як "Каса Ощадности" (установа відкрита 18.08.1875). Бальну залу прикрашали настінні портрети Олександра Фредри та св. Івана Непомука, виконані коломийським художником Валеріаном Крицінським. У найбільшій у місті залі відбувалися численні концерти, свята, академії, виступали видатні гості: Соломія Крушельницька (1898, 1928), Микола Садовський і Марія Заньковецька (1905), Іван Франко (1912). В радянський час - містилися Коломийська окрема прикордонна комендатура (1939-1941), клуб ДТСААФ, Коломийський міський будинок культури "Народний дім" (від 1990). В 1994 р. у приміщенні Народного дому зустрівся з виборцями Коломийщини Президент України Леонід Кучма.
Будинок №80. Збуд. в кін. ХІХ ст. як Коломийська повітова рада. У 1918-1919 рр. - військова канцелярія запасного коша 24 піхотного полку австро-угорської армії, Коломийський окружний військовий комітет, пізніше Коломийська окружна військова команда при Державному секретаріаті військових справ ЗУНР. У міжвоєнний період - Коломийська повітова рада, командування польського військового гарнізону в Коломиї (командир - підполк. Станіслав Монд); на другому поверсі - повітовий земельний уряд, діяльність якого охопила 5 повітів: Коломийський, Городенківський, Косівський, Снятинський і Печеніжинський (комісар - Вітольд Васьковський, 1925). Виділ повітової ради складався з п’яти осіб на чолі з маршалком Станіславом Лонжинським. У 1941-44 рр. - німецька цивільна адміністрація міста і округи; В радянський час - міська бібліотека для дорослих № 1, міський відділ освіти, партійна бібліотека, міський комітет ЛКСМУ, Коломийська дитяча музична школа № 2. Від 1997 р. - Музей історії міста Коломиї.
Площі та вулички центральної старої частини міста з їх невеликими та затишними будинками теж є цікавим полем для дослідження.
Пл. Відродження (колишні назви: пл. Ринок, пл. Пілсудського, пл. Леніна)
Більшість двоповерхових будинків, що складають сучасні площі Відродження та Шевченка побудовані, ймовірно, в 1870-х рр. Коломиєзнавець Леопольд Вайґель у "Нарисі міста Коломиї" (1877) зазначав, що "тепер довкола обширного ринку як і всередині його, знаходяться муровані двоповерхові камениці".
Звичайно, свого первісного вигляду будинки коломийського середмістя не зберегли, оскільки неодноразово руйнувалися в часи воєн та пожеж, ремонтувалися й відбудовувалися з деякими змінами. Особливих змін зазнали вже в радянський період перші поверхи, де розташовувалися великі державні крамниці на місці малих приватних. Найкраще збереглися будинки західної сторони (№ 1-11).
В будинках № 1-2 (другий поверх) ще з кін. ХІХ ст. знаходився готель "Ґранд", власниками якого в різні роки були Рифка Баґр (1913), Бліц Сендер (1925), І. Вітенко з с. Жукотина, тепер Коломийського р-ну (1941-1944). Впродовж десятків років готель приймав гостей нашого міста, серед яких були і визначні особи: Микола Лисенко (16-17.12.1903), який відвідав Коломию з нагоди 35-річчя творчої діяльності; маршал Червоної Армії СРСР Георгій Жуков зі штабом (поч. квітня 1944), але через бомбардування міста угорською артилерією довго тут не затримався. В період СРСР тут спочатку була районна служба оперуповноважених НКВС, а з 1952 р. - міська прокуратура. Перший поверх надавався в оренду підприємцям: на поч. ХХ ст. в будинку № 1 розташував свій найбільший товарний склад і крамниця одягу, тканин, "і всього, що потрібно для шлюбних церемоній" Ізидор Горн. Після закінчення другої світової війни тут розмістилася міська перукарня, яка діє до сьогодні. Перший поверх будинку № 2 на поч. ХХ ст. займав крамниця товарів "модних і галантереї" Якоба Надлєра і К. Рамлєра, в 20-х рр. - склад хутра і кушнірська майстерня Г. Кестена і Я. Айзнера. В 1925 р. тут містився склад оптичних товарів і ювелірних виробів. В 1990-х рр. - горілчана крамниця комбінату "Івано-Франківськспирт".
Будинок № 4. В перших десятиліттях ХХ ст. розміщувався філіал аптеки Євстахія Турянського "Провидіння Боже". В 1913 р. також склад тканин Симона Чайза, в 20-х рр. - крамниця Леопольда Барана, адвокатська канцелярія д-ра Йоахима Ашкеназі, а також великий склад кондитерських виробів. Від 1990-х рр. - крамниця "Клавдія" (перший поверх). На другому поверсі - житлові приміщення.
Будинок № 5. З поч. ХХ ст. і до 1939 р. тут діяла крамниця тканин і сукна Євгена Зеленецького. Одночасно в 30-х рр. містився ресторан "Уніонка" Петра Кваснюка, а також крамниця горілчаних товарів Братів Авнер. В 1970-90-х рр. - фотографічне ательє.
Будинок № 6. В 1910-х рр. - крамниця засобів для кравецтва Гевюрза і Ґоттліба, в 20-ті рр. - слюсарні майстерні Іґнатія Вуйціка і Ефроїма Корнбліта, аптечний склад "Золотий лев" А. Гірнлого, канцелярія власника броварні Бреттлєра. У 1930-х рр. - крамниця м′ясних виробів Францішека Заремби. В 70-90-ті рр. тут містилося кафе "Сніжинка" (тепер - "Барвінок"). На другому поверсі - житлові приміщення.
Будинок № 8. Збуд. 1910 р. В 10-х рр. ХХ ст. крамниця музичних інструментів та аптека Антонія Сидоровича. У 1920-х рр. аптека Вільґельма Найдера та крамниця ковбасних виробів Візеканюка. В 1970-х рр. крамниця "Ноти і передплатні видання", з 90-х рр. - фірмовий міні-бар "Галка", МП "Книга".
Будинок № 9. У першій пол. ХХ ст. другий поверх займав кредитно-ескомптовий банк. Одночасно в 1910-х рр. - крамниця спецій Генрика Ільницького, галантерейна крамниця та торгівля чоловічим одягом Леона Розенґека. В 20-30-х рр. - канцелярії купця Юди Фірштейна та власника млина Якоба Байдафа та ювелірна крамниця Й. Файєрштейна. В 1970-90-х рр. найбільші у Коломиї книгарні, тепер МП "Книга".
Будинок № 10. До 1939 р. тут містилися "кімнати для сніданків" та аптека Яна Чорного, в 40-х рр. - годинникарська майстерня, буфет, книгарня. В 1970-90-х - книгарня, тепер МП "Книга".
Будинок № 11. У 1900-1939 рр. - ресторан і винарня, крамниця тканин Рейна Герша, склад взуття і галантереї Соломона Гарліґа, галантерейна крамниця Самсона Банка та великий магазин взуття німецької фірми "Дель-Ка". В 1970-90-х - книгарня, тепер МП "Книга".
Будинок № 12. На поч. ХХ ст. тут знаходився оптичний та гравірувальний крамниця горілчаних товарів, крамниця господарсько-торгової спілки "Покутський господар", яка продавала залізний реманент, насіння та збіжжя, згодом крамницю перейменовано на "Центросоюз".
Будинок № 13. Власником будинку на поч. ХХ ст. був Хаєс, який надав в оренду приміщення першого поверху під крамниці чехові Батові та Я. Шустеру.
Будинок № 14. В 1910-20-х рр. розміщувався кантор обміну іноземних валют Мойзеса Гаммера, склад меблів; в 20-х рр. "кімнати для сніданків" відкрила Ґіція Тейтлєр, паціентів приймав стоматолог А. Нейбауер.
Будинок № 15. На поч. ХХ ст. містилася крамниця спецій А. і М. Шмерзів. В 1920-х рр. крамниця Шимона Зукермана пропонувала покупцям золото, срібло, годинники; діяли перукарня "Реґіна", майстерня годинникаря Керкера Гаскеля, крамниця Лазара Ленера, фірмова взуттєва крамниця.
Будинок № 17. У 1910-х рр. тут містилася кондитерська фірма Самуеля Столсберґа, овочева крамниця "Палермо" та крамниця Абрагама Сойчека, яка влаштовувала виставки українських вишивок. В 1970-х рр. - кафе "Бульйонна" (тепер - кафе "Волошка", аптека "Юрікс").
Будинок № 18. У радянський період тут містилася крамниця "Технічна книга", згодом "Подарунки". Тепер фінансова компанія і торгово-комерційний центр "Юрікс".
Будинок № 19. У 1920-х рр. крамниця горілчаних товарів Ліки Унґара, в 30-х рр. крамниця м′ясних виробів Станіслава Пікора. В 1942-1944 рр. - навчальні класи Коломийської ґімназії. В часи СРСР тут знаходилися магазини "Ювелірний", "Хлібний", "Тканини". Тепер - крамниці ювелірних виробів та міськрайонного т-ва "Просвіта".
Пл. Шевченка (Колишні назви: пл. Ринок, пл. Карпінського)
Будинок № 1. В 1920-ті рр. - крамниці одягу Макса Дейтша та спецій Степана Романовича. В часи СРСР - ательє індивідуального пошиття одягу.
Будинок № 10. На поч. ХХ ст. містилися крамниця спецій, цукру, цукерок Йозефа Ледерфейнда та ресторан. Тепер - крамниця "Гуцулочка" АГФ "Прут".
Будинок № 11. В 1900-х рр. - склад трикотажних і галантерейних товарів Рубінзофа і Геллера. Тепер - ТзОВ "Будматеріали".
Будинок № 12. У 10-20-ті рр. ХХ ст. розміщувалися книгарня, склад паперу і торгівля рамами Т. Зімблєра, пізніше - майстерня Осипа Юрчишина (ремонт друкарських і швейних машин, велосипедів, мотоциклів, апаратів Рентґена). Філіал у Снятині. Тепер - зал гральних автоматів "Ройал".
Будинок № 13. В першій пол. ХХ ст. - перукарня Абрагама Розенбума; на другому поверсі - стоматологічний кабінет д-ра Оффе. Тепер - крамниця штор і гардин "Фантазія".
Будинок № 14. В 1920-ті рр. містилися книгарня і склад паперу Міхала Жиборського, крамниця горілчаних виробів Гершона Тау; аптека М. Фельдмана (1938). Тепер - ветаптека № 14.
Будинок № 15. У міжвоєнний період - бляхарні майстерні Шнека та Мозеса Лейба. Тепер - "Зелена аптека".
Будинок № 17. В 1910-х рр. тут діяли аптека "Провидіння Боже" Євстахія Турянського. Тепер - крамниця побутової хімії "Моя", КПМ "Посуд".
Будинок № 18. На поч. ХХ ст. - склад ювелірних виробів, ґрамофонів, фортепіано і платівок Мора Пістинера та щіткова майстерня Давида Воґеля (1920-ті). Тепер - КПМ "Електротовари".
Будинок № 19. Спочатку - склад заліза й бляхи Зиґмунда Гоффмана, ґалантерейна крамниця Хаїма Бортена (1910-ті), годинникарська майстерня Абрагама Гольдера (1920-ті), крамниця Старера. Тепер - КПМ "Камелія".
Будинок № 20. Впродовж тривалого часу працювали книгарня, склад паперу, переплітна майстерня Ізидора Ґінзберґа, а згодом - Берти Ґінзберґ (1910-20-ті рр.); книгарня "Пляшка атраменту", склад паперу і антикваріат Симона Сіненсіба (1910-ті); книгарня і склад паперу Б. Горнера (1920-ті); кімнати для сніданків Герша Краутгамера.
Будинок № 21. В першій пол. ХХ ст. у подвір′ї працювала механічна майстерня Генриха Герстенгабера.
Будинок № 23. В 1910-х рр. - крамниця металевих виробів Слопковіцера і Зінґера; згодом - найбільший склад цукерок, кондитерських виробів, кави, чаю і південних фруктів Ф. Вейнтрауба; крамниця тканин С. Ляндмана і Синів, а також шевська майстерня Фроїма Брунвассера.Тепер-ТзОв"Боміс".
Будинок № 25. В 20-ті рр. власником був Самуель Фельдман, який утримував тут крамницю парфумерії і фарб "Чорний пес". Одночасно тут працювали крамниці горілчаних виробів Тауби Лейбмана і польського кооперативу. Тепер - фотосалон "Усмішка".
Будинок № 26. Тривалий час - аптека д-ра Стефана Стензля, яка пропонувала, серед інших товарів, "Карпатське зілля" від кашлю, легеневих хворіб, відзначене срібною медаллю на Загальній виставці у Львові 1904 р.; в 1910-х рр. - крамниця дитячого, жіночого і чоловічого одягу Берти Маркус, склад музичних інструментів Р. Блехера, гуртівня ґалантерейних товарів Єжи Гельвінґа; в 1920-30-х рр.: цукерня Лейзора Баумвогля, склад м’ясних виробів В. Недільського. Тепер - КТ аптека № 101.
Проспект В»ячеслава Чорновола (колишні назви: Ягайлонська нижча, Пілсудського, Леніна, Гетьмана Мазепи, Гауптштрассе, Леніна, Відродження)
Будинки № 1, 3 становлять єдиний комплекс з будівлями № 12-15 пл. Відродження, тому другі поверхи і цих будинків займали приміщення готелю "Белле-Вує", пізніше "першорядного" готелю і кав’ярні "Ціти", на перших поверхах знаходилися крамниці.
Будинок № 2. В 1910-ті рр. містився склад металевих виробів Якоба Сілбера, в 30-х рр. - крамниця галантереї Леокадії Шуберт, склад запчастин до технічних пристроїв Кароля Шуби (другий поверх); до Другої світової війни діяла місцева польська масонська ложа В 1970-х рр. - магазин "Взуття", з 1994 р. - крамниця ДТКП "Каштан".
Будинок № 4. В 20-х рр. ХХ ст. - торговий дім "Продукція", який пропонував "нафту, бензину, машинні масла, мило, свічки, а також ропу марки “Слобода” ".
Будинок № 5. В 1890-х рр. існував готель "Європейський", в якому у липні 1891 р. були відкриті склад годинників і майстерня Вільґельма Аделя. Згодом готель перейменовано на "Брістоль", власником якого в 20-х рр. ХХ ст. був Баґер Хаїм. При готелі працювали ресторан (в 1931 р. керівництво ресторану перебрала Реґіна Васнер) і кімнати для сніданків. В цей же час в будинку розміщувалися майстерня і склад капелюхів С. Тейхберґа. В 30-х рр. - крамниця "Сейде Ляндман і Сини", що пропонувала тканини, хустки; крамниця і виріб м′яса Івана Стадніченка. В 1941-42 рр. в приміщеннях внутрішнього двору діяли редакція часопису "Воля Покуття" (1941-42), органу Коломийської окружної управи та проводу ОУН (б) (відповідальний редактор - Я. Христич), а також канцелярія "Останніх вістей" (1941), додатку до "Волі Покуття". В 1942 р. на другому поверсі будинку тимчасово мешкав проф. Коломийської гімназії, перекладач, драматург і видавець Дмитро Николишин із сім’єю; на першому поверсі в кімнатах внутрішнього двору розміщувалася міська друкарня (директор О. Кічак). В службових приміщеннях цієї установи збиралися члени місцевого проводу ОУН (б). В 1945-50-х рр. - працювала редакція органу Коломийського МК ВКП(б) "Червоний прапор". Тепер тут міститься крамниця "Берізка", МП "Явір" (від 1994).
Будинок № 6. Будівля належала "Товариству Залічковому" (20-ті рр. ХХ ст.). 1 жовтня 1922 р. тут було відкрито Коломийське відділення державного "Банку господарства крайового", який згодом перенесено на вул. Театральну, 48. В 20-30-х рр. тут же працював "Банк Покутської землі". Окрім цього, в першій половині ХХ ст. перший поверх займали: склад оселедцю і маринованих риб Мойсеза Райхера (1913), бюро і майстерня сільськогосподарських машин Братів Плезя (продукція - дерев′яні плуги, залізні млинки до очистки збіжжя, січкарні тощо); крамниці солодощів та фруктів Валерії Баранюк "Поморянка", велосипедів, друкарських машин і технічного приладдя Францішека Панькевича, м’ясних виробів Антонія Стадніченка. У внутрішньому дворів знаходилися великі склади нафти, свічок і різних мастил. Тепер - магазин хлібобулочних виробів та житлові приміщення.
Будинок № 8. Збуд. 1914 р. У період між двома світовими війнами - механічна майстерня трикотажних і ткацьких виробів Братів Райзель, крамниця так званих "колоніальних товарів" Бернарда Жабінського (вина, коньяки, шампанське, роми, кава, чай, какао, фрукти південні, консерви рибні), перукарня Івана Баранюка. Сьогодні - житловий будинок.
Будинок № 16. В 30-х рр. ХХ ст. на другому поверсі містилися фотомайстерня Михайлини Гнатковської, крамниця швейних і друкарських машин. В період 1941-1944 рр. - українська поліція. Тепер тут ощадна каса, обмінний пункт валюти банку "Аваль" і кафе "Півник".
Будинок № 21. На поч. ХХ ст. - кав’ярня "Рояль", пізніше в 20-х рр. містився ресторан і готель Яна Берґа. Одночасно - перукарня Теофіля Галецького, офіси містобудівельної фірми та начальника фірми з будівництва млинів Фріди Брандес, аптека "Опіка" К. Вітославського. Тепер - перукарня.
Будинок № 23. В першій пол. ХХ ст. розміщувалася крамниця фірмового взуття "Саламандра", перукарня "Антоні" Антонія Новотного; склад радіоапаратури та фотомайстерня А. і М. Сеньковських, канцелярія Королівської парової броварні. На другому поверсі - помешкання лікаря Н. Крумгольця. В 1970-х рр. - крамниця "Війсьторгу" "Супутник".
Будинок № 26. В 20-х рр. ХХ ст. розміщувалися єдиний католицький готель "Фріц" з кімнатами для сніданків, рестораном і комфортною верандою для товариських зібрань; хімічно-бактеріологічна лабораторія, книгарня "Лектор", яка поряд з іншими послугами, надавала в користування шкільні підручники; художня майстерня Ф. Нехелеса. В будинку мешкав і приймав пацієнтів колишній лікар віденських клінік, д-р Якоб Сирота. Тепер - дитяче кафе "Казка", МПП "Сюрприз", на другому поверсі - міський державний архів, у подвір’ї - МП "Фотокераміка".
Будинок № 30. Перед Першою світовою війною австрійські улани використовували для своїх потреб, декілька разів влаштовувалися промислові і мистецькі виставки, пізніше містився військовий склад, а після 1920-х рр. - кінотеатр "Марс", працювала майстерня "Огніво". В 1939-41 рр. кінотеатр перейменовано на ім′я С. Кірова, в 1941-44 рр. - німецька назва "Вікторія", в 1944-90 рр. знову С. Кірова, а з 1990 р. - дитячий кінотеатр "Джерело".
Будинок № 32. Збуд. в 1860-х рр. До 1939 р. тут розміщувалося Коломийське староство. В 1939-41 рр. - радянські військові структури, в 1941 р. - угорська жандармерія, пізніше німецьке військове відомство. В 1944-50-ті рр. - слідчі відділи МВ УМВС в Станіславській обл. Згодом - міська дитяча лікарня і поліклініка, тепер адмінбудинок Коломийського територіального медичного об’єднання.
Будинок № 43. Від 1903 р. тут містився ресторан "Ґамбрінус" Ґенрика Роттенберґа з окремими кабінетами для товариських зустрічей, а також склад ґалантерейних товарів Гарліга і Роттенберґа; в 1939 р. - редакція газети "Червоний прапор", в 1941-44 р. - ресторан "Німецький куток" (завідувач - Д. Кваснюк), в радянський період - "Чайна", їдальня № 6, "Українські страви". Тепер - кав’ярня - бар і крамниця "ГалПрут" АГФ "Прут".
Будинок № 55. До 1939 р. - польська школа ім. Н. Коперніка; в 1939-41, 1944-48 рр. - коломийська педагогічна школа; в 1941-44 р. - українська школа ім. Лесі Українки (директор - Вітольда Проців); в 1948-53 рр. - СШ № 2 (дівоча), з 1953 по 1991 рр. - служби міськвиконкому; червень-жовтень 1990 р. - редакція часопису "Вісник Коломиї"; після 1991 р. - Коломийська державна об′єднана податкова адміністрація і служба соціального забезпечення.
Вул. Театральна (Колишні назви: Панська, Костюшки, Театральна, Сталіна, Театральна, 30-річчя Перемоги)
Будинок № 3. В 1910-х рр. розміщувалася крамниця виправлених шкір "Мальзер Йозеф і Син", в 20-30-х рр. - галантерейна крамниця і помешкання Кароля Блехінґера, дружина якого була відомою кравчинею в місті; великий склад паперу, іграшок і гуцульських виробів Артура Міллєра (фірма засн. 1907); офіс власника млина Менделя Бреттлера; крамниці галантерейних новинок Ельжбєти Шіндлєр і Спілки, м’ясних виробів Станіслава Земянського. В часи СРСР - комісійний магазин, магазин "Овочі". Тепер - перукарня "Імідж" АГФ "Прут".
В будинках № 13-17 у 20-30-ті рр. ХХ ст. містилися адвокатська канцелярія Ваґнера, кабінети лікарів д-ра Максиміліяна Селера, стоматолога д-ра Оскара Ґоттфріда і д-ра Юліуша Аллерганда; крамниці: чоловічого і жіночого одягу А. Сака і Ґ. Блехера, галантереї Е. і Я. Фунда, склад меду Юди Схола. Також розміщувалися українські крамниці: "Маслосоюз" та "Базар колоніальний" Олександра Тофана. На другому поверсі буд. № 15 - кінотеатр "Ґеліос", в якому під час демонстрації німих фільмів акомпанували директор музичної школи Роман Рубінґер і Марія Кічура. В буд. № 17 (збуд. 1896) - кав’ярня "Центральна" (в 1910-х рр. власник - Соломон Гіршгорн), згодом - кав’ярня "Рома" (в 1920-ті рр. власник - Адольф Розенман), "Заклад комерційно-кредитовий".
В радянський час в буд. № 13-17 і частково тепер- бюро працевлаштування, проектна майстерня "Укржитлоремпроект", перукарня, ресторан "Карпати", відділ архітектури Коломийської міської Ради, винарня.
Будинок № 28. На другому поверсі до Першої світової війни містилася адвокатська канцелярія і помешкання відомого громадсько-політичного діяча, посла до Віденського парламенту, засновка "Січей", адвоката д-ра Кирила Трильовського. Тут же працювала редакція часопису "Хлопська правда" (1903, 1909). Найбільш активними авторами часопису був Михайло Лозинський, Кирило Трильовський, Осип Назарук, Зенон Глушкевич, Гриць Герасимович, Петро Зварич. До 1925 р. - перукарня Йосипа Григоровича.
Будинок № 35. В 1920-30-ті рр. власницею була Марія Горовіц, яка займалася виготовленням і продажем гардин ручної роботи. Тут містилися адвокатські канцелярії д-ра Олекси Коссака (1923-1939 рр.) та Мавриція Голдберґа; крамниця українського кооперативу "Підкарпатський союз"; бюро власників тартаку Братів Екстейнів; стоматологічний кабінет д-ра Юлія Штокнопфа (від 1919); лікарський кабінет д-ра Яна Бернацького. Тепер - ВАТ "Коломийська швейна фабрика", крамниця "Підкова".
Будинок № 44. В 20-30-ті рр. ХХ ст. - адвокатська канцелярія д-ра Леона Функенштейна; бюро Королівської броварні. Тривалий час мешкав багатолітній директор Коломийської музичної школи Роман Рубінґер.
Будинок № 52. До 1939 р. - приватний житловий будинок коломийського адвоката; 1939-41 рр. - музична школа; 1941-44 рр. - статистичне бюро Коломийської округи (завдувач - Роман Шипайло); В радянський час - відділення патології вагітних, тепер - жіноча консультація.
Вулиця Івана Мазепи.
Будинок № 4. Збуд. 1789 р., перебуд. 1811 р. Перший мурований будинок міста. З 1811 р. - Головна окружна руська школа. В 1842-56 рр. директором був відомий український педагог, громадський діяч і меценат Микола Верещинський, в 1993-1997 рр. - Музей історії міста Коломиї (другий поверх). Тепер - Коломийський міськрайонний центр зайнятості населення, міськрайонний відділ Пенсійного фонду України.
Коротке дослідження історії будівель дає можливість не тільки краще вивчити минуле міста, а й на основі отриманих відомостей зробити аналіз стану будівництва в ті чи інші періоди історії, а також торгівлі, малого й середнього промислового виробництва, інших сфер діяльності, відтворює реальну картину соціального становища представників різних національностей, що населяли Коломию.
Використана література:
- Wajgl L. Rys miasta Kolomyi. –Kolomyja, 1877.
- Skorowidz przemyslowo-handlowy krolestwa Galicyi. –Lwow, 1913.
- Kolomyjanin. Rocznik 5. Kalendarz i szematyzm Pokucia na rok panski 1925.-Kolomyja.
- Ksęga adresowa Malopolski. Rocznik 1935-1936.-Krakow,1936.
- Мельник Леонід. Архітектура Коломиї. // Енциклопедія Коломийщини. Зшиток 1, літера А, - Коломия, 1996.- С. 27-29.
- Андріїшин Степан. Відродження вулиця. // Енциклопедія Коломийщині. Зшиток 3, літера В, - Коломия, 2000.- С.
- Коломия й Коломийщина. Збірник споминів і статей про недавнє минуле. – Філадельфія, 1988.
- Андріїшин Степан. Церква Святого Михайла. // Вісник Коломиї, - 1990 – 20 лист.- С.4.
- Задорожна Марія. У церкві св. Йосафата вже відправляють на другому поверсі. // Вісник Коломиї, - 1996 – 15 черв. –С. 3.
- Gazeta Kolomyjska „ O wlasnych silach”. Tygodnik spoleczno-ekonomiczny. – 1891.- N 1-50.
